Курсові роботи з кримінального процесу

Залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій

Теоретичні засади дослідження залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій. Поняття і значення слідчих дій. Класифікація слідчих дій у кримінальному процесі. Аналіз особливостей залучення спеціаліста до проведення слідчих (розшукових) дій. Поняття спеціальних знань, основні форми та суб'єкти їх використання (застосування) у судочинстві. Правовий статус спеціаліста як суб'єкта кримінального процесу й учасника слідчих дій. Форми взаємодії в процесі використання спеціальних знань.

АРБИТР

(лат. arbiter) - 1) в широком смысле - незаинтересованный посредник, призванный разрешить спор двух сторон, 2) посредник в спорах экономического характера, не имеющий личного интереса в разрешении конфликта в пользу той или иной стороны спора, избираемый по взаимному соглашению спорящими сторонами либо являющийся должностным лицом, действующим в соответствии с арбитражным законодательством. Название А. носят, например, члены Международного коммерческого суда (МКС) Торгово-промышленной палаты (ТПП) Российской Федерации, а т.ж. члены Морской арбитражной комиссии (МАК). А., входящий в состав МКС или МАК, назначается президиумом ТПП. Его права и обязанности установлены положениями об этих комиссиях и правилами о производстве дел в каждой из них. А. должен быть внесен в официальный список арбитров, действительный в течение определенного срока. (Для списка А. Арбитражного суда ТПП РФ этот срок составляет 4 года.).

Источник - legaldictionary.ru

Виїмка, це слідча дія, що полягає в примусовому вилученні, з дотриманням передбаченої законом процедури, предметів і документів, що мають значення для справи. Якщо фактичними підставами обшуку є припущення про можливість виявлення і вилучення з певних місць шуканих об'єктів, то виїмка проводиться "якщо точно відомо, де і у кого вони знаходяться" (ч. 1 ст. 183 УПК). Підставою для такого виводу є наявні в справі докази з безсумнівністю вказуючі на вигляд шуканих об'єктів і їх місцезнаходження. Іншими словами, відомості про вигляд і місцезнаходження шуканих предметів і документів при виїмці повинні носити не вірогідний, а достовірний характер. Цим виїмка відрізняється від обшуку, хоча порядок проведення тієї і іншої дії багато в чому тотожний. Недопустима спостережувана в практиці підміна виїмки "вилученням" предметів і документів, оскільки вилучення - це інститут адміністративного, а не карно-процесуального права, вільний від вимог уголовно-процессуальной форми, і вживаний для встановлення адміністративних правопорушень. Виїмку не слід ототожнювати і з передбаченим законом тимчасовим вилученням документів організацією і громадян на матеріальні цінності і грошові кошти, здійснюваним органами МВС для встановлення їх достовірності, або за наявності підстав вважати, що ці документи можуть бути знищені, приховані, замінені або змінені. Така міра, встановлена новою редакцією п. 25 ст. 11 Закону "Про міліцію", хоч і застосовується за наявності даних, що ваблять не тільки адміністративно-правову, але і кримінальну відповідальність і реалізується у формі, близькій до процесуальної (складання протоколу, залучення понятих і т.п.), зберігає все ж таки свій адміністративно-правовий характер. Вона відрізняється від виїмки своєю забезпечувальною метою і короткочасністю: застосовується на термін не більше семи діб, а при загрозі припинення діяльності підприємства, що здійснює фінансову, господарську, підприємницьку і торгівую діяльність - на термін не більше 48 годин.
У ст. 11 Конституції РФ передбачено, що державну владу в Російській Федерації здійснюють Президент Російської Федерації, Федеральні Збори (Рада Федерації і Державна Дума), Уряд, суди Російської Федерації.

Курсові роботи з кримінального процесу