Курсові роботи з кримінального процесу

Визнання доказів недопустимими в українському кримінальному процесі

Теоретичні засади дослідження визнання доказів недопустимими в українському кримінальному процесі. Поняття доказів у кримінальному процесі. Поняття і елементи процесу доказування в кримінальному провадженні. Обов'язок доказування. Допустимість доказів у кримінальному процесі України. Аналіз особливостей визнання доказів недопустимими в українському кримінальному процесі. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого. Процесуальний порядок визнання доказів недопустимими.

ЭМИТЕНТ

- орган исполнительной власти, местного самоуправления или юридическое лицо, которым в установленном порядке, на определенных условиях предоставлено право эмиссии (выпуска в обращение) денег, облигаций, акций и других ценных бумаг и документов, включая кредитные (пластиковые) карточки, дорожные чеки. Каждый Э. может осуществлять лишь разрешенную ему эмиссию платежных средств и ценных бумаг. Э. несет от своего имени обязательства перед владельцами денег и ценных бумаг по осуществлению прав, закрепленных ими. Выпуск в обращение наличных денег в РФ разрешен исключительно Центральному банку РФ. Наличные деньги, эмитируемые Ц.б., поступают в обращение и изымаются из обращения через банки коммерческие при выполнении ими банковских операций - расчетных, кассовых, кредитных и др. Э. акций (для образования и увеличения уставного капитала) могут быть акционерные общества. Э. облигаций (для привлечения средств взаймы) могут быть органы исполнительной власти, органы местного самоуправления, АО, 000 и некоторые другие виды юридических лиц в случаях, предусмотренных законом или иными правыми актами. Деятельность Э. по эмиссии ценных бумаг регулируется ФЗ РФ от 22 апреля 1996 г. № 39-ФЗ “О рынке ценных бумаг”.

Источник - legaldictionary.ru

Тут виникає цікаве з практичної точки зору питання про особу, що понесла збиток від здійсненого по відношенню до нього злочину, а значить і про визнання його потерпілим, хоча в інших відносинах, встановлених в цій же справі, він займає правове положення обвинуваченого. Такі випадки, коли одне і теж особа займає в одній і тій же справі двояке правове положення відомі і не тільки законодавству, але і юридичній практиці. Мова йде про громадянина, якому злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода (ст. 49 УПК), у зв'язку з чим він признається в одній і тій же справі і позивачем, що потерпів і цивільним (ст. 50 УПК). У проаналізованих вище двох варіантах злочинних ситуацій одне і теж особа в одному випадку притягується у зв'язку з скоєнням злочину як обвинуваченого, а в іншому випадку визнається таким, що потерпів, оскільки йому злочинними діями іншої особи заподіяна моральна, фізична або майнова шкода. Якщо це дійсно так, то в одній і тій же справі одне і теж особа також займає двояке правове положення обвинуваченого і потерпілого. І нічого одіозного з погляду закону і фактичного положення особи в злочинних відносинах, що склалися, немає. Складність полягає лише в аналізі і реалізації на практиці виниклих правових відносин, які і фактично і юридично носять комплексний, багатоаспектний характер і вже тому регулюються сукупністю правових норм що відноситься до різних галузей права. Їх аналіз має свою специфіку, представляє безперечний науковий інтерес, проте виходить за межі даного дослідження і тому тут не здійснюється.
Управління лісовим господарством, органів охорони лісів і т.п.), так і керівники господарюючих суб'єктів будь-якої форми власності, що здійснюють користування лісовим фондом або що проводять які-небудь роботи.

Курсові роботи з кримінального процесу